Сучасне суспільство дуже депресивне. Людина очікує чудес, але їх немає. Можливо тому, що наша віра не достатньо сильна. Але можливо й тому, що людина хоче чудес, не бажаючи щось змінити у собі і своїх діях. Незадоволеність дійсністю робить людину пригніченою, віддає її в руки зневіра, яке змушує страждати навіть у найпрекрасніші періоди життя. Як боротися з цим страшним станом розповів оператор Телефону духовної підтримки – отець Євгеній.

Що таке зневіра? І чи відрізняється чимось воно від депресії?

Зневіра – це один із смертних гріхів, який приводить людину і до пригніченого стану духу, і до відчаю, і суїциду. Зневіра впливає на діяльність людини. Але вона часто не хоче зізнаватися собі в цьому, вважає, що сама впорається і відкидає допомогу ззовні. А її стан навпаки тільки погіршується. І тому людина неадекватно оцінює свої вчинки. Знову ж гріховна складова починає брати гору. А з приводу відмінностей, то особливих відмінностей між зневірою та депресією немає. Просто депресія наукова назва стану зневіри.

Які бувають причини зневіри. Чи це завжди одна і та ж причина?

Причини бувають різні. Але головна причина криється у надмірній гордості людини. Коли у неї не виходить те, чого вона хоче. І людина починає себе з’їдати так, що її внутрішній стан стає вкрай незадовільним. Вона шукає шляхи вирішення, але не завжди їх знаходить, бо уповає виключно на себе, на свою особистість, і тому страждає.

Є таке поняття як прихована депресія, коли людина виглядає радісною, але насправді відчуває себе спустошеною і це заважає будь-якій її діяльності.

Всі люди актори. Одна людина вдома, одна в суспільстві, і зовсім інша – на роботі. Люди маскуються. Це свого роду самозахист. Людина вибирає костюм відповідний даній обстановці. Більшість людей, що живуть на землі, зовні виглядають веселими, але внутрішньо вони спустошені, бо живуть без Бога. Лише Бога дає повноту життя людині.

Як боротися з відчаєм? І чи варто вдаватися до медичної допомоги?

Кращі психологи та психотерапевти – це духівники, які мають досвід боротьби з пристрастями. Адже потрібно знати джерело нашого відчаю, правильно поставити діагноз. Від правильно поставленого діагнозу залежить половина успіху лікування.

По-перше, потрібно молитися про позбавлення від гріха зневіри. У святителя Ігнатія Брянчанинова є молитва від зневіри, також молитва Єфрема Сирина: «Господи, Владико життя мого, дух ледарства, зневіри, владолюбства та марнослів’я не дай мені …». Читання акафісту «Неупиваєма Чаша», який допомагає залежним людям. Адже залежність буває і від пристрастей.

А по-друге, якщо брати практичну сторону боротьби з зневірою, то людині потрібно часто сповідатися і причащатися. Також потрібно мати відповідне коло спілкування. Адже бувають випадки, коли можна порадити людині змінити обстановку, навіть переїхати в інше місце.

Розумійте слова Святого Письма правильно! А там ясно сказано: «Завжди радійте. Безперестанку моліться. За все дякуйте, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі»(1Сол.5: 16-18). Тоді у людини стану відчаю не буде. Воно буде чуже людині, тому що вона буде з Богом.

Що робити, якщо близька людина знаходиться в стані відчаю?

Звичайно ж, насамперед у Бога треба просити мудрості для себе, щоб Господь дарував слова для підтримки близької людини. Також потрібно молитися, щоб ця людина знайшла у собі сили усвідомити, що вона без Бога не здатна подолати цей стан. Візьмемо навіть знамениту 12-крокову систему одужання від залежності, де перша сходинка каже, що «я безсилий». Тобто сам по собі я нічого не можу. Це навіть професійний підхід. І, звичайно ж, потрібно намагатися делікатно цю людину переконати, що їй треба сповідатися і причащатися.

Чи часто люди звертаються на лінію з питаннями про зневіру?

Варто відзначити, що зараз взагалі депресивне суспільство. Це у зв’язку і з економічною обстановкою, і з політичною, і, власне, з релігійною. Такі дзвінки є, але я не можу сказати, що це відчай. Це скоріше невдоволення навколишнім світом. У людини багато питань. Але у неї питання не до себе, а до оточуючих. Тобто вона себе бачить м’якою і пухнастою, а навколишні ось такі от нехороші люди. Але треба починати з себе. Зрозуміло, що є і приховане стан зневіри, яке виявляється вже у ході бесіди. Іноді відкрито людина заявляє, що вона жити не хоче і розповідає чому. Чи то це зрада, чи то це родичі з нерухомістю розвели, чи то втрата близької людини. Ми, як правило, намагаємося адресувати таких людей до місцевих священиків, щоб вони індивідуально вже спілкувалися, тому що дуже складно дати об’єктивну оцінку життєдіяльності людини, якщо ти вперше чуєш її по телефону. Це трохи неправильно. Повинен бути встановлений особистий контакт зі священиком, який є в храмі неподалік і разом з ним всі питання більш детально розбирати.

Як ви намагаєтеся підтримати телефонуючих?

Звичайно, ми намагаємося підтримати людину. У нас же лінія «Надія». Спочатку ми намагаємося перевести розмову в інше русло, бо часто люди дзвонять на емоціях. Як правило, ті, хто у відчаї з суїцидними намірами, особливо і не дзвонять. Хто хоче з собою щось зробити, хто вже має намір конкретно, той рідко буде це афішувати. Це ми розуміємо.

Але коли людина заспокоюється, ми намагаємося втішити її. Треба відразу молитися про цю людину, треба запитати як її звуть, знову ж попросити мудрості у Бога, щоб знайти потрібні слова для підтримки. Це не просто зробити. Настільки бувають неоднозначні ситуації. Також намагаєшся акуратно вказати людині на її помилки, а не підлабузнюватися.

Розмовляла Юлія ОСІПЕНКО

(149)