Причини розколу в Українському Православ’ї. Огляд перепон до відновлення єдності

7d7fc901696f0abf6f7f3ebd689-563x353

Аргументи прибічників УПЦ КП та УАПЦ

1. В XV столітті РПЦ і сама проголосила свою автокефалію незаконно, а також обрала собі митрополита. Чому київский патріархат не може зробити те ж саме?

Відповідь:

“Так, вони говорять про нібито неканонічне проголошення автокефалії самою Руською Церквою в XV столітті. Дійсно, Руська Церква, що знаходилася спочатку в юрисдикції Константинопольського патріархату, у 1448 році стала фактично автокефальною (тобто самостійною, самокерованою). Єпископи, незалежно від Константинополя, митрополитом обрали св. Іону. Причиною цього був відступ від Православ’я Константинопольського патріарха, прийняття ним в 1439 році унії з Римом. Церковні правила, як відомо, велять перервати церковне спілкування з єретиками. Коли Константинопольський патріарший престол знову стали займати православні патріархи, то, хоч формально спочатку і не було підтверджене право самостійності Руської Церкви, проте патріархи не протестували проти цього і не переривали євхаристичного спілкування з Руською Православною Церквою.”

 2.В XVII столітті Київська митрополія була насильно приєднана до московского патріархату, проти бажання українського народу і духовенства. А зараз ми маємо право “відєднатись” не запитуючи дозволу Москви

Відповідь:

Автокефалісти говорять про нібито насильницьке приєднання незалежної Київської митрополії до Московського Патріархату. З цього приводу потрібно сказати, що Київська митрополія ніколи не була автокефальною. Після поділу Руської Церкви на дві митрополії — Московську і Київську (знову ж таки по причині унії з Римом) — остання в XVII столітті була екзархатом Константинопольського Патріархату. Возз’єднання Київської митрополії з Руською Православною Церквою відбулося за благословенням двох Патріархів — Константинопольського і Єрусалимського. Чому розкольники не згадують про тяжіння до об’єднання митрополита Київського Іова Борецького, що надіслав у Москву свого посла з проханням до царя, щоб він прийняв Малоросію під своє крило; митрополита Ісаії Купинського, що звертався до московського царя і Патріарха за підтримкою; митрополита Петра Могили, що радив керманичам козацької раті шукати спасіння в спілці з єдинокровною і єдиновірною Московською державою? Ще до возз’єднання кияни визнавали Московського Патріарха Никона своїм патріархом. У травні 1654 року, відправляючи від себе посольство в Москву до царя, вони писали і Патріарху Никону, називаючи його Святішим Патріархом не тільки Великої, але і Малої Русі. Гетьман Хмельницький з усім козацьким військом називали Московського Патріарха Никона своїм великим святителем, своїм верховним пастирем. Трохи пізніше відомий український ієрарх XVII століття — архієпископ Чернігівський Лазар Баранович — пише московському царю: «прийміть прохання моє: і буду з усією єпархією моєю прямо під благословенням Патріарха Московського, нарівні з іншими великоруськими архієреями, і нехай спадкоємці мої поставляються в Москві, а не в Києві».

 3. В 1924 році Константинопольский патріарх признав автокефалию УАПЦ коли волинські єпископи знаходились під политичною владою Польщі

Відповідь:

“Обдурюючи простий народ, автокефалісти іноді говорять, що автокефалія Української Церкви була затверджена в 1924 році, коли єпископи Волині, знаходячись під політичною владою Польщі, одержали автокефалію від Константинопольського Патріарха. Але це невірно — Константинопольський Патріарх, як відомо, ніколи не підтверджував автокефалію Української Церкви, та й по церковних канонах не має права цього робити. У православному світі Всесвітній (Константинопольський) Патріарх є першим серед рівних йому предстоятелів інших Помісних Церков, тобто він має тільки першість у шані, але аж ніяк не першість у владі. Тому він не має законного права оголосити автокефальною якусь частину іншої Помісної Церкви. Навіть, якби і зробив це, то таке діяння по канонах Церкви було б недійсним і незаконним. Так, у 1924 році Константинополь проголосив автокефалію Польської Церкви, що входила в юрисдикцію Московського Патріархату. Ця автокефалія не була визнана канонічною навіть самою Польською Церквою, про що свідчить звернення православних єпископів Польщі до Руської Церкви: «Польська Автономна Церква визнає неканонічною і недійсною автокефалію Польської Церкви, проголошену Томосом Константинопольського Патріарха Григорія VII від 13.11.1924 р., і просить благословення в Матері Руської Церкви на канонічну автокефалію».”

За матеріалами сайту: Храм Всіх святих воїнів

(38)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *